1. Словник української мови у 20 томах

чудесниця

ЧУДЕ́СНИЦЯ, і, ж., заст., розм.

Жін. до чуде́сник.

* У порівн. В ставі полощуться золоті зірки небесні, немов чудесниці-русалки (І. Франко);

// у функції прикладки.

Теж мені – ця хімія. Якщо я мрію про закінчення школи, то ця наука-чудесниця в моїх мріях посідає не останнє місце: швидше б здихатися її (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудесниця — Чарівниця [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. чудесниця — чуде́сниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. чудесниця — -і, ж., заст., розм. Жін. до чудесник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чудесниця — ЧУДЕ́СНИЦЯ, і, ж., заст., розм. Жін до чуде́сник. *У порівн. В ставі полощуться золоті зірки небесні, немов чудесниці-русалки (Фр., VIII, 1952, 214). Словник української мови в 11 томах