1. Словник української мови у 20 томах

чудесний

ЧУДЕ́СНИЙ, а, е.

1. заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний.

Незважаючи на численні легенди про “чудесні” події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обґрунтувати, ні довести їх правильності (з наук.-попул. літ.);

Він розповів Міхонському зміст поеми [“Одіссеї”], дитячим звичаєм підносячи більше чудесні та фантастичні пригоди, а поминаючи побутові картини (І. Франко).

2. Прекрасний, чарівний, принадний, гарний.

У нас тепер чудесна погода, сніг, тихо, легкі, здорові морози і ночі, справжні різдвяні ночі, місячні, ясні, з скрипучим снігом (М. Коцюбинський);

[Батура:] Тут така чудесна природа. Не село, а суцільний сад (О. Корнійчук);

Август і Галина стояли поруч у відсвіті мерехтливих вогнів, милуючись незвичайною картиною чудесного вечора (І. Цюпа);

Чудесна пісня, чудесне виконання... (М. Рильський);

– Яка у вас чудесна квартира, – сказала Марта, щоб якось приховати свою ніяковість (В. Собко);

Співає [батько] весело і сміливо, могутнім чудесним голосом (О. Гончар);

Який це чудесний і симпатичний хлопець! Веселий, жартівливий і на всі штуки майстер (О. Ковінька);

// у знач. ім. чуде́сне, ного, с. Те, що має надзвичайну чарівність, принадність.

Із можливого в чудесне Перекинуто мости... Линьте ж, дні, котіться, весни, До мети! (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудесний — ЧУДЕСНИЙ, ЧУДОВИЙ – ЧУДНИЙ Чудесний, чудовий. Чарівний, прекрасний, дуже гарний, принадний; який відзначається високими якостями. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  2. чудесний — див. ЧУДОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. чудесний — див. хороший Словник синонімів Вусика
  4. чудесний — [чудеснией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. чудесний — чуде́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  6. чудесний — -а, -е. 1》 заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. 2》 Прекрасний, чарівний, принадний. || у знач. ім. чудесне, -ного, с. Те, що має надзвичайну чарівність, принадність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чудесний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  8. чудесний — ЧУДЕ́СНИЙ, а, е. 1. заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. Незважаючи на численні легенди про "чудесні" події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обгрунтувати, ні довести їх правильності (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  9. чудесний — Чудесний, -а, -е Чудесный. Се килим самольот чудесний. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка