чудесний

ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн., заст., ПРЕПОДО́БНИЙ книжн., заст., СПОДО́БНИЙ заст., ПОДО́БНИЙ діал., ФА́ЙНИЙ діал., ХО́СНИЙ діал., ЛЕ́ПСЬКИЙ діал., ШПЕ́ТНИЙ діал., ХУПА́ВИЙ діал., ВА́ЛЬНИЙ діал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ (ЧУДО́ВНИЙ), ПРЕЧУДО́ВИЙ підсил., ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙ підсил., ПРЕГА́РНИЙ підсил., КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙ підсил. розм., ПРЕСЛА́ВНИЙ розм., ПРЕЧУДО́ВНИЙ розм., ПРЕХОРО́ШИЙ розм., МАЛЬО́ВАНИЙ розм., РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ розм., РОЗЧУДЕ́СНИЙ розм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів'я); (Гострохвостий:) Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); — Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко — як яблучко (Марко Вовчок); — Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко — серцю неспокій (прислів'я); Хто милий, той красен (прислів'я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жаль же б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана — Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. — Яка в мене ловка мати, коли весела, — подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в'ються по плечах, щоки рум'яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий — Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ'яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); (Хмара:) Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); — Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам'яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).

ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. — який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ЛА́ДНИЙ розм., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., ФА́ЙНИЙ діал., ША́ТНИЙ діал., ЛЕ́ПСЬКИЙ діал., ВА́ЛЬНИЙ діал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ (ЧУДО́ВНИЙ), ПРЕЧУДО́ВИЙ підсил., ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙ підсил., РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙ підсил. розм., ПРЕГА́РНИЙ підсил., ПРЕЧУДО́ВНИЙ підсил. поет., ПРЕСЛА́ВНИЙ розм., ПРЕХОРО́ШИЙ розм., РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ розм., РОЗЧУДЕ́СНИЙ розм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він (краєвид) літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї (її) стрій (І. Франко); — Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ'яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку — завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться (Габріель) з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом'янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників — вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом — були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).

НАДПРИРО́ДНИЙ (який нібито не може бути пояснений природним шляхом, не підлеглий законам природи), НЕЗЕМНИ́Й, НАДЗЕ́МНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ заст., розм. (який має в собі чудо, сповнений чудес); МІСТИ́ЧНИЙ, ОКУ́ЛЬТНИЙ книжн., ОКУЛЬТИ́ВНИЙ книжн. (пов'язаний із "потойбічним" світом, сповнений незрозумілих таємниць, якого не можна осягнути розумом). Здається, ждали війська від них чогось надприродного, більшого, ніж спроможна зробити людина (О. Гончар); Мовби сила неземна підкидає їх обох — зскакують на сідла один з другим (Г. Хоткевич); Мов зачарована, слухаю голос надземний (Леся Українка); "Се килим-самольот чудесний, За Хмеля виткався царя, Літа під облака небесні.." (І. Котляревський); — Трембіта видає густий і холодний, майже містичний звук, — говорив Андрон Гнатович (Є. Гуцало); Окультні явища. — Пор. 1. нереа́льний.

ПРЕКРАСНИЙ (який задовольняє найвищі вимоги, відзначається надзвичайними якостями серед інших потрібних; надзвичайно добрий), ЧУДО́ВИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ рідше, ЧУДО́ВНИЙ рідше, ДОСКОНА́ЛИЙ, ВІДМІ́ННИЙ, НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНИЙ, ІДЕА́ЛЬНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, ПЕРШОКЛА́СНИЙ, ПЕРШОСО́РТНИЙ розм., ПЕРШОРЯ́ДНИЙ розм., ПЕРШОРОЗРЯ́ДНИЙ розм. рідше, ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм., ЗНАМЕНИ́ТИЙ розм., БОЖЕ́СТВЕННИЙ заст., поет. Книжечки Ваші, — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив (М. Коцюбинський); Під аркою чудова акустика, хоч концерти влаштовуй... (О. Гончар); — Як його звати, те містечко біля Мілана, куди ви мали поїхати? — Монца. Там чудесна природа (Ю. Яновський); — І як ніхто досі не бачив сього чудовного місця? — думалося йому (Панас Мирний); Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його (В. Чумака) особі першорядного поета (В. Еллан); — Ми певні: і з дівчат з середньою освітою можуть вийти відмінні працівниці лабораторій, кращі за ваших магістрів (Ю. Шовкопляс); Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (І. Франко); Чудова, неперевершена своєю красою старовинна Софіївка в Умані (з газети); Якби не гадюки, то Буркут був би ідеальним місцем пробування для мене (Леся Українка); Лекції Костомарова перетворювалися на блискучі імпровізації, засновані на чудовому знанні матеріалу (з журналу); Вона зіграла роль, як першокласна актриса (І. Ле); Їх на лаві вже до сотні, Та стають нові й нові Чисті, рівні, першосортні Миски, глечики (П. Дорошко); — Знаменита юшка із свіжого коропа, сьогодні ось тут наловили, — зачерпнув він великою ложкою з казанка юшки в тарілку (Г. Коцюба); Тарасові й тепер, у тишині сонних вулиць, ніби вчувався співучий голос божественного негра (О. Ільченко).