чудесний

ЧУДЕСНИЙ, ЧУДОВИЙ – ЧУДНИЙ

Чудесний, чудовий. Чарівний, прекрасний, дуже гарний, принадний; який відзначається високими якостями. Вж. зі сл.: людина, діти, сім’я, народ, композитор, природа, краєвид, місто, гори, ліс, палац, картина, погода, голос, відкриття.

Чудний. Який викликає подив, сміх; дивний, смішний. Вж. зі сл.: жінка, дівчина, хлопець, автомобіль, почуття, враження, річ.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

чудесний — див. ЧУДОВИЙ. Словник синонімів Караванського
чудесний — див. хороший Словник синонімів Вусика
чудесний — [чудеснией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
чудесний — ЧУДЕ́СНИЙ, а, е. 1. заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. Незважаючи на численні легенди про “чудесні” події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обґрунтувати, ні довести їх правильності (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
чудесний — чуде́сний прикметник Орфографічний словник української мови
чудесний — -а, -е. 1》 заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. 2》 Прекрасний, чарівний, принадний. || у знач. ім. чудесне, -ного, с. Те, що має надзвичайну чарівність, принадність. Великий тлумачний словник сучасної мови
чудесний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
чудесний — ЧУДЕ́СНИЙ, а, е. 1. заст., розм. Який має, містить у собі чудо; сповнений чудес, надприродний. Незважаючи на численні легенди про "чудесні" події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обгрунтувати, ні довести їх правильності (Наука.. Словник української мови в 11 томах
чудесний — Чудесний, -а, -е Чудесный. Се килим самольот чудесний. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка