1. Словник української мови у 20 томах

чудово

ЧУДО́ВО.

1. Присл. до чудо́вий.

Музика далась Настусі дуже легко, і вона швидко вивчилась чудово грати на роялі (І. Нечуй-Левицький);

[Олеся:] Як чудово промінь сонця позолотив осокора і хутко-хутко біжить по листях (М. Кропивницький);

Надвечір в парку дихалось чудово (І. Муратов);

В просторій молдуванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (М. Коцюбинський).

2. у знач. пред. Про захоплюючу навколишню красу.

Гляньмо ж з міста наниз, на Рось і на Заросся, Як же там хороше, як чудово! (І. Нечуй-Левицький);

Звичайно, замість того щоб длубатися в цій важкій австрійській землі, хлопець волів би краще .. гайнути лісом, що, брунькуючи, виструнчився поблизу. Як там, напевне, чудово! (О. Гончар);

// Уживається для вираження задоволення, захоплення чим-небудь; прекрасно.

– Як живете? – Чудово (М. Коцюбинський);

– Я досконало володію французькою мовою. – О, це чудово! (А. Головко).

3. у знач. виг. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь; прекрасно, чудесно.

– Чудово! – прошептала вона в захопленні, відриваючи руки від клавіатури (Н. Кобринська);

– Браво! Чудово! Які ми смішні! Ах, наш господар – це геній! (М. Рильський);

Він мене так розглядає, неначе приміряє, яким я буду в бою! – подумав Черниш і сказав: – Чудово! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудово — чудо́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. чудово — 1》 Присл. до чудовий. 2》 у знач. присудк. сл. Про захоплюючу навколишню красу. || Уживається для вираження задоволення, захвату від чого-небудь; прекрасно. 3》 у знач. виг. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь; прекрасно, чудесно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чудово — ПРЕКРА́СНО присл. і предик., ЧУДО́ВО, ЧУДЕ́СНО рідше, ЧУДО́ВНО рідше, НЕЗРІВНЯ́ННО, НАВДИВОВИ́ЖУ, БЛИСКУЧЕ підсил., ПРЕДО́БРЕ підсил. розм., ПРЕЧУДОВО підсил. розм., ПРЕЧУДЕ́СНО підсил. розм., НАПРО́ЧУД розм., ЗНАМЕНИ́ТО розм., БОЖЕ́СТВЕННО заст., поет. Словник синонімів української мови
  4. чудово — ЧУДО́ВО. 1. Присл. до чудо́вий. Музика далась Настусі дуже легко, і вона швидко вивчилась чудово грати на роялі (Н.-Лев., IV, 1956, 228); [Олеся:] Як чудово промінь сонця позолотив осокора і хутко-хутко біжить по листях (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  5. чудово — Чудово нар. Чудно, Гляньмо ж з міста вниз на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово! Левиц. І. 93. Словник української мови Грінченка