1. Словник української мови в 11 томах

чудово

ЧУДО́ВО.

1. Присл. до чудо́вий.

Музика далась Настусі дуже легко, і вона швидко вивчилась чудово грати на роялі (Н.-Лев., IV, 1956, 228);

[Олеся:] Як чудово промінь сонця позолотив осокора і хутко-хутко біжить по листях (Кроп., II, 1958, 332);

Надвечір в парку дихалось чудово (Мур., Повість.., 1948, 4);

В просторій молдуванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (Коцюб., І, 1955, 228).

2. у знач. присудк. сл. Про захоплюючу навколишню красу.

Гляньмо ж з міста наниз, на Рось і на Заросся, Як же там хороше, як чудово! (Н.-Лев., І, 1956, 51);

Звичайно, замість того щоб длубатися в цій важкій австрійській землі, хлопець волів би краще.. гайнути лісом, що, брунькуючи, виструнчився поблизу. Як там, напевне, чудово! (Гончар, III, 1959, 390);

// Уживається для вираження задоволення, захоплення чим-небудь; прекрасно.

— Як живете? — Чудово (Коцюб., II, 1955, 425);

— Я досконало володію французькою мовою.— О, це чудово! (Головко, II, 1957, 483).

3. у знач. виг. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь; прекрасно, чудесно.

— Чудово! — прошептала вона в захопленні, відриваючи руки від клавіатури (Кобр., Вибр., 1954, 208);

— Браво! Чудово! Які ми смішні! Ах, наш господар — це геній! (Рильський, І, 1956, 118);

Він мене так розглядає, неначе приміряє, яким я буду в бою! — подумав Черниш і сказав: — Чудово! (Гончар, III, 1959, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудово — ЧУДО́ВО. 1. Присл. до чудо́вий. Музика далась Настусі дуже легко, і вона швидко вивчилась чудово грати на роялі (І. Нечуй-Левицький); [Олеся:] Як чудово промінь сонця позолотив осокора і хутко-хутко біжить по листях (М. Словник української мови у 20 томах
  2. чудово — чудо́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. чудово — 1》 Присл. до чудовий. 2》 у знач. присудк. сл. Про захоплюючу навколишню красу. || Уживається для вираження задоволення, захвату від чого-небудь; прекрасно. 3》 у знач. виг. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь; прекрасно, чудесно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чудово — ПРЕКРА́СНО присл. і предик., ЧУДО́ВО, ЧУДЕ́СНО рідше, ЧУДО́ВНО рідше, НЕЗРІВНЯ́ННО, НАВДИВОВИ́ЖУ, БЛИСКУЧЕ підсил., ПРЕДО́БРЕ підсил. розм., ПРЕЧУДОВО підсил. розм., ПРЕЧУДЕ́СНО підсил. розм., НАПРО́ЧУД розм., ЗНАМЕНИ́ТО розм., БОЖЕ́СТВЕННО заст., поет. Словник синонімів української мови
  5. чудово — Чудово нар. Чудно, Гляньмо ж з міста вниз на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово! Левиц. І. 93. Словник української мови Грінченка