чудодійниця

ЧУДОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж.

Жін. до чудоді́йник.

Чудодійниця на своїх виноградниках, жодне чубученя там у неї не гине, а цьому, що є часткою її ж єства, її кровинкою, не змогла дати ради (О. Гончар).