1. Словник української мови у 20 томах

чужинницький

ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, а, е.

Те саме, що чужозе́мний, чужи́й 4.

Не підкорилися східні слов'яни татарській неволі, ввесь час змагалися, щоб скинути з себе чужинницьку кормигу (М. Бажан);

Звичайно, і Петрусь і Неллі не звуться вже так, як їхні батьки. Вони давно позмінювали свої прізвища, що різали смак своїм чужинницьким походженням (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужинницький — див. чужий Словник синонімів Вусика
  2. чужинницький — чужи́нницький прикметник Орфографічний словник української мови
  3. чужинницький — -а, -е. Те саме, що чужинський. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чужинницький — ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя.. Словник синонімів української мови
  5. чужинницький — ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський. Не підкорилися східні слов’яни татарській неволі, ввесь час змагалися, щоб скинути з себе чужинницьку кормигу (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 12); Звичайно, і Петрусь і Неллі не звуться вже так, як їхні батьки. Словник української мови в 11 томах