чужинний
ЧУЖИ́ННИЙ, а, е.
Те саме, що чужи́нський.
Не в скитській мові була та відповідь каміння, та Боризес зрозумів: змалку був, як сорока, до мов спритний. Тож ще від неньки яке чужинне слово вчув, у пам'яті затримав (Н. Королева);
Везли їх, стомлених в тюрмі за ґратами .. Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем-народом бідним, Неслись в чужинну сторону (О. Олесь);
– А це хто з вами? – ткнув солдат на одного, що був у чужинній формі. – Ніби таке, як чех? (П. Панч);
Глуха в досвітньому тумані, мов з-під землі, долинула чужинна мова (О. Ільченко);
Те, що співала моя мати, Почав я забувати, й ось Чужинний лепет впізнавати І розуміти довелось (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чужинний — див. чужий Словник синонімів Вусика
- чужинний — чужи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- чужинний — -а, -е. Те саме, що чужинський, чужий 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чужинний — ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя.. Словник синонімів української мови
- чужинний — ЧУЖИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський, чужи́й 4. Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами.. Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем-народом бідним, Неслись в чужинну сторону (Олесь, Вибр., 1958, 189); — А це хто з вами?... Словник української мови в 11 томах