чужинний
ЧУЖИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський, чужи́й 4.
Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами.. Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем-народом бідним, Неслись в чужинну сторону (Олесь, Вибр., 1958, 189);
— А це хто з вами? — ткнув солдат на одного, що був у чужинній формі.— Ніби таке, як чех? (Панч, В дорозі, 1959, 87);
Глуха в досвітньому тумані, мов з-під землі, долинула чужинна мова (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чужинний — див. чужий Словник синонімів Вусика
- чужинний — ЧУЖИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський. Не в скитській мові була та відповідь каміння, та Боризес зрозумів: змалку був, як сорока, до мов спритний. Тож ще від неньки яке чужинне слово вчув, у пам'яті затримав (Н. Словник української мови у 20 томах
- чужинний — чужи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- чужинний — -а, -е. Те саме, що чужинський, чужий 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чужинний — ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя.. Словник синонімів української мови