чужинний
ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя.. — на вулицях маніфестації, братання з іноземними матросами (О. Гончар); Надходять люди і тріском мов чужоземних заглушують море (М. Коцюбинський); Франко, як відомо, знав багато чужих мов (В. Самійленко); Узнав Данилко про городи руські. І про чужинські городи оповідав Мирослав (А. Хижняк); Звичайно, і Петрусь і Неллі не звуться вже так, як їхні батьки. Вони давно позмінювали свої прізвища, що різали смак своїм чужинницьким походженням (Мирослав Ірчан); Хотів би я всі мови знати,.. Щоб не вставляти, як перлини, У перстень рим чужинні звуки, А слово в слово перелити (Д. Павличко); Щодня короля одвідували чужоземські посланці (І. Нечуй-Левицький); В училищі тому опріч науки, належної до правництва, учено теж чужосторонніх мов (Олена Пчілка); Маркграф, забувши й про жону свою чужинецьку, мотався від замку до замку, жадібно перелічував посаг (П. Загребельний). — Пор. іншомо́вний.
Значення в інших словниках
- чужинний — див. чужий Словник синонімів Вусика
- чужинний — ЧУЖИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський. Не в скитській мові була та відповідь каміння, та Боризес зрозумів: змалку був, як сорока, до мов спритний. Тож ще від неньки яке чужинне слово вчув, у пам'яті затримав (Н. Словник української мови у 20 томах
- чужинний — чужи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- чужинний — -а, -е. Те саме, що чужинський, чужий 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чужинний — ЧУЖИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський, чужи́й 4. Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами.. Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем-народом бідним, Неслись в чужинну сторону (Олесь, Вибр., 1958, 189); — А це хто з вами?... Словник української мови в 11 томах