1. Словник української мови у 20 томах

чужовірець

ЧУЖОВІ́РЕЦЬ, рця, ч.

Людина чужої, іншої віри; іновірець.

Таких людей було і є багато.., і скрізь вони намагаються силувати старовірів, нововірів, чужовірців і “безбожників” ходити до тої церкви, яка найбагатша та найсильніша в цілій країні (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужовірець — чужові́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. чужовірець — -рця, ч. 1》 Людина чужої, іншої релігійної віри. 2》 розм. Людина, що сповідує чужу ідеологію, належить до чужої, ворожої партії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чужовірець — ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст. Словник синонімів української мови
  4. чужовірець — Чужові́рець, -ві́рця; -ві́рці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)