1. Словник української мови у 20 томах

чужовірний

ЧУЖОВІ́РНИЙ, а, е.

Чужої, іншої віри; іновірний.

Наша аристократія... сталась би чужовірною (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужовірний — -а, -е. Іншої, не нашої віри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. чужовірний — Чужові́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. чужовірний — Чужовірний, -а, -е Иновѣрный. Наша аристократія... сталась би чужовірною. К. ХП. 121. Словник української мови Грінченка