чужоземка
ЧУЖОЗЕ́МКА, и, дав. і місц. ці, ж.
Жін. до чужозе́мець.
Він [Бальзак], непомітно для себе, все частіше думав про далеку чужоземку (Н. Рибак);
Я приїхав у незнаний край. – Чужоземко молодая, хто ти? (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чужоземка — чужозе́мка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- чужоземка — -и. Жін. до чужоземець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чужоземка — ЧУЖОЗЕ́МКА, и, ж. Жін. до чужозе́мець. Він [Бальзак], непомітно для себе, все частіше думав про далеку чужоземку (Рибак, Помилка.., 1956, 85); Я приїхав у незнаний край.— Чужоземко молодая, хто ти? (Рильський, І, 1960, 188). Словник української мови в 11 томах