чужість
ЧУ́ЖІСТЬ, жості, ж.
Абстр. ім. до чужи́й 3; відчуженість.
З-поза яру долетіли виразні звуки губної гармонійки, німець грав якусь сентиментальну мелодію, настільки чужу й у чужості своїй ворожу, що в Берестовського защеміло серце (Л. Первомайський);
В душі його .. вкоренилась невитравна чужість до Лагутіна (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чужість — чу́жість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- чужість — -жості, ж. Абстр. ім. до чужий 3); відчуженість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чужість — ЧУ́ЖІСТЬ, жості, ж. Абстр. ім. до чужи́й 3; відчуженість. З-поза яру долетіли виразні звуки губної гармонійки, німець грав якусь сентиментальну мелодію, настільки чужу й у чужості своїй ворожу, що в Берестовського защеміло серце (Перв. Словник української мови в 11 томах