1. Словник української мови у 20 томах

чужісінький

ЧУЖІ́СІНЬКИЙ, а, е.

Зовсім чужий.

Чужісінька людина;

* У порівн. Серед компанії свого народу, серед своєї сім'ї він сидів, мов чужісінький чоловік (І. Нечуй-Левицький);

// Підсил. до чужи́й.

З Чайченком Пилипиха поводилася звичайненько, унятливо, тільки як з чужим-чужісіньким чоловіком (Марко Вовчок);

Кругом неї чужі-чужісінькі та неприємні для неї, немилі люди... (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужісінький — див. чужий Словник синонімів Вусика
  2. чужісінький — чужі́сінький прикметник Орфографічний словник української мови
  3. чужісінький — -а, -е. Зовсім чужий. || Уживається як прикладка для підсилення ознаки, вираженої основним словом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чужісінький — Чужі́сінький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чужісінький — ЧУЖІ́СІНЬКИЙ, а, е. Зовсім чужий. Серед компанії свого народу, серед своєї сім’ї він сидів, мов чужісінький чоловік (Н.-Лев., І, 1956, 192); // Уживається як прикладка для підсилення ознаки, вираженої основним словом. Словник української мови в 11 томах
  6. чужісінький — Чужісінький, -а, -е Совершенно чужой. Поводилася.... як з чужим-чужісіньким чоловіком. МВ. ІІ. 172. Серед своєї сем'ї він сидів мов чужісінький, чоловік. Левиц. І. 279. Словник української мови Грінченка