1. Словник української мови у 20 томах

чужіти

ЧУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш. недок., мин. ч. чужі́в, чужі́ла, чужі́ло.

Ставати чужим (у 1–3 знач.).

Вірі боліло. Вона все більше виходила з чоловікового життя, а він – із її, вони поступово чужіли одне одному й нічим було цьому горю зарадити (В. Коротич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужіти — чужі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. чужіти — -ію, -ієш, недок. Те саме, що чужішати. Великий тлумачний словник сучасної мови