чіпати

ЧІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що, чим і без дод.

1. Торкатися, доторкатися до кого-, чого-небудь; зачіпати за щось.

Мафтей навіть перелякався. Оглядаючися, соромлячися, сів коло дочки і спішно пестив, гладячи чорною рукою по голівці. І зашкарубла, потріскана рука чіпала ніжне волосся, шелестіла, як по шовку (Г. Хоткевич);

Густі ялички чіпають мене своїми колючими гільцями [гілками] за руки, за одіж, б'ють по лиці (І. Франко).

2. перев. із запереч. не. Брати в руки, переміщати, рухати що-небудь; брати для використання.

Гвинтівки лежали в нових заводських ящиках. Вкладені були так дбайливо і були так добре змащені щедрим, ще заводським мастилом, що, відкривши ящик, не хотілося їх і чіпати – хотілося так, не чіпаючи, знову закрити їх в ящику і відправити на вічний схов (О. Гончар);

Храпов зліз з коня, розім'яв ноги. – Розійтись. Готових страв не чіпати, вони можуть бути отруєні (Григорій Тютюнник);

// перен. Пускати в обіг, витрачати.

Вчора я отримала гроші, але ще їх не чіпала, а сховала в ящик (Леся Українка).

3. перев. із запереч. н е, перен. Порушувати чий-небудь спокій, сон; турбувати.

– Бабо, вставайте. Чуєте, вставайте! – хтось міцно трясе її за плечі, болісно вишарпує з солодкої темені. Краще б не чіпали її. Саме так добре підійшло і відійшло від неї усе життя... (М. Стельмах);

// Хвилювати, зворушувати, зацікавлювати кого-небудь.

Її тепер не чіпали ні ті квіточки, з яких вона виплела собі такий хороший віночок, ні ті іграшки, які надавала їй Христя (Панас Мирний);

– Ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко, та й ніколи не відносив я їх до власної особи (М. Коцюбинський);

Щиро напружившись, [Євген Вікторович] ніяк не міг добрати, чого ж це все так чіпає Преображенського (Іван Ле);

// Забирати кого-небудь тимчасово з постійного місця роботи, перебування, навчання на інше місце.

Поки Степан учився в чотирикласній, батько його не чіпав, а коли закінчив школу, почав брати з собою на заробітки (С. Голованівський);

// Зав'язувати розмову, запитувати.

Я бачу, що Вольф чимсь дуже схвильований, але чіпати його не наважуюсь (П. Колесник);

Воєнком з'явився, коли засідання вже почалось. Мовчки сів біля Вутаньки, похмурий, чимось знервований. Вутанька не стала його чіпати (О. Гончар);

// Кривдити, ображати кого-небудь, чіплятися до когось.

[Печариця:] Де тепер та правда? відкіля її добудеш? Хіба у твого батька? [Грицько:] Я вас просив, Лука Семеновичу, мого батька не чіпати; я ж вашого не чіпаю? (Панас Мирний);

– Не чіпай, чоловіче, мене, не тривож мою душу, – рішуче попередив Мар'ян. – Бо й горобець має серце! (М. Стельмах);

// Нападати на кого-небудь, бити когось.

Тимко спокійно виступив наперед, одірвав Прокопові руки од густих кіс коханої, сказав, посіпуючи губами: – Не чіпайте дівчини (Григорій Тютюнник);

Чи, може, гітлерівці справді надіються, що полк Самієва їх пропустить, не чіпаючи? (О. Гончар);

// Вступати в розмову з ким-небудь, жартувати залицяючись.

Відколи овдовіла Катря, зразу й став чіпати її Юхим. Ніколи не пропустить (А. Головко).

4. перен. Звертати увагу, спрямовувати розмову і т. ін. на що-небудь.

Деяких тем я, правда, боялась чіпати ґрунтовно, вважаючи на свій “невменяемый” стан (Леся Українка);

Легіник ображався і платив тою ж самою монетою, неґречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич);

– Не чіпайте самих болючих ран села, бо ви не лікарі – в сірих очах Мірошниченка недобре темніють голубі краплини моря... (М. Стельмах).

5. перен. Стосуватися кого-, чого-небудь.

Коли се діло чіпає укупі з попами і мужиків-емігрантів, то чому вони не звернуть уваги на саме емігрантське питання, лишивши в спокої попів, єзуїтів і т. ін. (Леся Українка);

– А новина й тебе одним краєм чіпає (М. Стельмах).