1. Словник української мови у 20 томах

шавкотіння

ШАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. шавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шавкотіння — шавкоті́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. шавкотіння — -я, с., розм. Дія за знач. шавкотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шавкотіння — ШАВКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шавкоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (Гончар, III, 1959, 47). Словник української мови в 11 томах