шал

ШАЛ, у, ч.

1. Стан надмірного збудження, хвилювання.

На Володька налягає шал і він верещить без потреби: – Га-га-гаааа! (У. Самчук);

// Стан виявлення великого і сильного почуття.

[Анна:] Але ж ти кохаєш його шалено. [Долорес:] Анно, то не шал! (Леся Українка).

2. чого і без дод. Надзвичайна сила вияву чогось (перев. про явища природи, стихійні явища).

[Антей:] Ми вакхічний почнем танець! Змінить оргію шал весни! (Леся Українка);

Ні смерті звій, ні шал громів Не в силі рух наш зупинити (П. Усенко);

Відрокочуть громи великої грози, і тільки приглушений відгомін ще стугонітиме за горами, поволі вгамовуючи свій шал (І. Цюпа);

Село спало. Неначе не наважуючись розбудити його, хуртовина вгамовувала свій шал і майже нечутно пролітала над пагорбками хаток, над ущелинками вулиць (В. Речмедін);

П'ятеро дорослих людей у човні? Але хіба їм під силу вгамувати, приборкати оцей розгнузданий шал Балатону! (О. Гончар);

// Бурхливий перебіг чогось (про наступ, битву, вогонь і т. ін.); навальність.

Поруйновані траншеї, потрощені бліндажі, безліч свіжих вирв, – все тут ще дихало гарячим шалом недавньої канонади (О. Гончар);

Отак, певне, в шалі битви бачили перед собою всю землю непокірні козацькі голови, отак і входили вони у славу і безсмертя (М. Стельмах).

3. Нестримний гнів; лють.

Найменший опір приводив його до шалу, очі наливалися кров'ю і тоді він був страшний (Г. Хоткевич);

Звірячий шал.

4. Стрімкий рух, дуже швидкий темп чого-небудь;

// Відчайдушна відвага; запал, молодецтво.

Партизани! Чудне і не зовсім звичне слово. А скільки в ньому змісту – тривожного і героїчного, скільки небезпеки і шалу! (Іван Ле);

Буяли в нім юнацький шал і снага правого діла (О. Ільченко);

// Пишний ріст, буяння чогось барвистого, яскравого і т. ін.

Твоїх морів ясні свічада, Донбасу зоряні вогні, І тихий смуток листопада, І шал цвітіння навесні (Л. Дмитерко);

Кого цнотливість яблунева Чи мрійність липова, липнева, Мене ж тривожить восени Вогненний шал горобини! (І. Муратов).