шал

ШАЛ, у, ч.

1. Стан надмірного збудження, хвилювання;

// Стан виявлення великого і сильного почуття.

[Анна:] Але ж ти кохаєш його шалено. [Долорес:] Анно, то не шал! (Л. Укр., III, 1952, 335).

2. чого і без додатка. Надзвичайна сила вияву чогось (перев. про явища природи, стихійні явища).

[Антей:] Ми вакхічний почнем танець! Змінить оргію шал весни! (Л. Укр., III, 1952, 463);

Ні смерті звій, ні шал громів Не в силі рух наш зупинити (Ус., Вибр., 1948, 253);

Відрокочуть громи великої грози, і тільки приглушений відгомін ще стугонітиме за горами, поволі вгамовуючи свій шал (Цюпа, Грози.., 1961, 16);

Село спало. Неначе не наважуючись розбудити його, хуртовина вгамовувала свій шал і майже нечутно пролітала над пагорбками хаток, над ущелинками вулиць (Речм., Весн. грози, 1961, 3);

П’ятеро дорослих людей у човні? Але хіба їм під силу вгамувати, приборкати оцей розгнузданий шал Балатону! (Гончар, Новели, 1954, 56);

// Бурхливий перебіг чогось (про наступ, битву, вогонь і т. ін.); навальність.

Поруйновані траншеї, потрощені бліндажі, безліч свіжих вирв,— все тут ще дихало гарячим шалом недавньої канонади (Гончар, III, 1959, 418);

Отак, певне, в шалі битви бачили перед собою всю землю непокірні козацькі голови, отак і входили вони у славу і безсмертя (Стельмах, І, 1962, 324);

Письменники, усі митці можуть зробити чимало для згуртованості народів проти гонитви озброєнь, проти ядерного шалу, проти курсу на роз’єднання людей доброї волі (Літ. Укр., 30.ХІІ 1969, 2).

3. Нестримний гнів; лють.

Найменший опір приводив його до шалу, очі наливалися кров’ю і тоді він був страшний (Хотк., II, 1966, 55);

Петлюрівців звірячий шал, Гетьманське дике панування Сусідів-хижаків знущання І куркулів хазяйнування Відбито і розбито вкрай (Рильський, II, 1960, 107).

4. Стрімкий рух, дуже швидкий темп чого-небудь;

// Відчайдушна відвага; запал, молодецтво.

Партизани! Чудне і не зовсім звичне слово. А скільки в ньому змісту — тривожного і героїчного, скільки небезпеки і шалу! (Ле, Клен. лист, 1960, 142);

Буяли в нім юнацький шал і снага правого діла (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234);

// Пишний ріст, буяння чогось барвистого, яскравого і т. ін.

Твоїх морів ясні свічада, Донбасу зоряні вогні, І тихий смуток листопада, І шал цвітіння навесні (Дмит., Осінь.., 1959, 10);

Кого цнотливість яблунева Чи мрійність липова, липнева, Мене ж тривожить восени Вогненний шал горобини! (Мур., Осінні сурми, 1964, 66).