шалено

ШАЛЕ́НО.

Присл. до шале́ний 1–6.

На порожньому майдані Зосталася чорна Мумма І поводар – він шалено Кинув шапкою об землю (Леся Українка);

– Неси, кажу,- раптом звіріє Павло, і очі його шалено округлюються (Григорій Тютюнник);

Вітер осені шалено жовтий лист жене увись (В. Сосюра);

На ґанку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник (М. Стельмах);

Ворог шалено оборонявся в набережному районі (О. Гончар);

Ви літом шалено на нас наступали, Зимою... тікали від нас... (В. Сосюра);

В повітря прорвалися прудкі “мессершмітти”. Низько пролітаючи над землею, вони шалено строчили з кулеметів (Іван Ле);

Якось на початку літа його собака раптом кинувся в жито і став шалено гавкати (з газ.);

Пригнувшись на плотах, шалено гребла піхота (О. Гончар);

Шия й потилиця рідко болить і ніколи не болить дуже, як раніш було, голова не тріщить так шалено (Леся Українка);

В неї шалено закохався аспірант Березін, її товариш по роботі (Я. Гримайло);

– Бачиш, – сказала Жукова, – ти продовжуєш шалено заздрити Марійці (О. Донченко);

Назустріч їм шалено мчала, мов вихор, інша машина, тягнучи за собою хвіст сірого пилу (О. Гуреїв);

Шалено мчить затиснута прямовисними скелями пінява ріка (з навч. літ.);

В циганському таборі – тривога. Хто скаче так шалено до їхнього табору? (Григорій Тютюнник);

Думка .. працювала шалено швидко, страшно і чітко (Ю. Мушкетик);

Часом, не знати чого, у нього починало шалено битись серце, йому здавалося, що він щось забув взяти з собою в дорогу, щось дуже дороге покинув у Києві (С. Скляренко);

Ти дав мені, о краю мій, життя, Міцне, як віти на столітнім кедрі, І хоч не раз шалено, без пуття Твої дари я розсипав прещедрі, Та вдячності ніколи, ні на мить Не міг я і в безумстві загубить (М. Рильський).