шаль
ШАЛЬ¹, і, ж. і заст. я, ч.
1. Велика в'язана чи ткана хустка (перев. шерстяна, рідше шовкова).
– Купи собі, мамуню, шаль. – Мені не треба тії [тієї] шалі. – Не завдавай же серцю жалю! Купи, голубко! (Т. Шевченко);
Бабуня вкрила її своїм великим чорним шалем і повела додому (Леся Українка);
Северин підскочив до скрині, брязнув прикладом по замку і став викидати на середину хати Оленине добро: спідниці, білі кашемірові шалі, чоботи (Григорій Тютюнник);
Золотиста шовкова шаль спадала їй на плечі (О. Десняк);
* Образно. Так тихо вгорі наді мною... Небесний заснув океан. Од шалі зорі голубої на луках прослався туман (В. Сосюра);
* У порівн. На березу жовтолистую Сніг нависнув, наче шаль... (А. Кримський).
2. заст. Тонка перев. шерстяна тканина саржевого плетива.
3. род. ю, ч., діал. Довгий комір у верхньому одязі.
(1) Туре́цька шаль – шаль з особливим забарвленням і візерунками, які формою нагадують огірки.
Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом з турецької єдвабної шалі (О. Ільченко).
ШАЛЬ², і, ж., діал.
Дрібниця (див. дрібни́ця 1).
Якби не пісок, то б шаль довезти дуба (Сл. Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- шаль — див. ХУСТКА. Словник синонімів Караванського
- шаль — [шал'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. -леий Орфоепічний словник української мови
- шаль — шаль 1 іменник жіночого роду хустка рідко шаль 2 іменник жіночого роду дрібниця діал. Орфографічний словник української мови
- шаль — I -і, ж. і заст. -я, ч. 1》 Велика в'язана чи ткана хустка (перев. шерстяна, рідше шовкова). 2》 заст. Тонка перев. шерстяна тканина саржевого плетива. II -і, ж., діал. Дрібниця (див. дрібниця 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шаль — ХУ́СТКА (перев. квадратний шматок тканини або такий плетений виріб, яким пов'язують голову, шию, який накидають на плечі), ХУСТИ́НА, ПЛАТО́К розм., ХУ́СТА заст., ПЛАТ діал., ПЛАТИ́НА діал., ШИРИ́НКА діал.; ШАЛЬ (перев. Словник синонімів української мови
- шаль — Шаль, ша́лю, -леві, -лем; ша́лі, -лів (ч. р.) (фр. le châle) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шаль — ШАЛЬ¹, ж. і заст. я, ч. 1. Велика в’язана чи ткана хустка (перев. шерстяна, рідше шовкова). — Купи собі, мамуню, шаль. — Мені не треба тії шалі.— Не завдавай же серцю жалю! Купи, голубко! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- шаль — Шаль, -лі ж. 1) Шаль. Купи собі, Машуню, шаль. Шевч. 553. 2) Пустяки. Як би не пісок, то б шаль довезти дуба. Лебед. у. Словник української мови Грінченка