шаліти

ШАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Те саме, що шалені́ти 1.

– Беріть убивцю і вбийте його, інакше я його вб'ю! – шаліла [Анна] (О. Кобилянська);

Угору стяг! Хай кат шаліє, Хай стисне ще, але на мить! Бо іскру ту святу, що тліє, Несила ворогу згасить (М. Старицький);

Шаліють фашисти потворні, Та марно лютують вони, Бо люди трудящі, незборні, Не хочуть страшної війни (І. Муратов);

Від співу того люди шаліли в нестямі, бо пісня кожного в молінні підносила до самих небес (О. Ільченко);

Зала гула, зала ревіла і шаліла. Бійці аплодували, тупотіли ногами і на повні груди гукали “браво” та “біс” (Ю. Смолич);

Нехай це щастя – тільки мрії, Нехай це щастя – тільки сни, Але душа горить, шаліє І лине, рветься до весни (М. Рильський);

* Образно. Шаліє пахуча, невідступна урочистість херсонських лип (Ю. Яновський);

// Те саме, що пустува́ти¹.

– Надвір шаліти! – гукнув старши́й (А. Свидницький);

Ми будемо шаліти, як чорти, Співати і сміятися до ранку... (М. Шеремет).

2. Те саме, що шалені́ти 2.

Довкола нього шаліла заметільниця (О. Кобилянська);

В тім місці шаліла тепер люта хвиля, розбиваючись о зубці скали і прискаючи далеко срібною піною (І. Франко);

Шаліла пекельна морозяна буря (Яків Баш);

Японська артилерія шаліла (Л. Дмитерко);

Недалеко міста, лише через річку, шаліла битва (О. Кобилянська);

Кругом шаліла січа (Я. Качура);

Над полем бою шаліла вогняна хуртовина, ревіли “катюші”, гриміла артилерія, сікли кулемети (В. Собко);

Лютує сталь... То куль шаліє злива... І потопає все кругом в огні... (В. Сосюра).

3. Те саме, що шалені́ти 4;

// безос.

[Федора:] А, катюго старий... На чотири вітри оженило б тебе та п'ятий шум. Волос сивіє, а в голові шаліє!.. (С. Васильченко).