шапочка

ША́ПОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ша́пка 1–3.

А парубкам уся воленька, – За скрипочку та за дудочку, За шапочку та й на вулицю (з народної пісні);

Під деревом .. стояла дивної краси висока молода красуня в білому убранні, в червоній шапочці на голові (І. Нечуй-Левицький);

Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку (М. Томчаній);

Віктор зняв шерстяну шапочку і скошлатив своє буйне волосся (О. Донченко);

Білий чистий сніг покривав дахи, галуззя дерев, і навіть кілля в плоті гей би повбиралось у маленькі біленькі шапочки (Н. Кобринська);

Ось уже заманячили хрести з сніговими шапочками зверху (М. Стельмах);

– А оцей, хоч і красивий, Що на шапочці узор, – Це поганий гриб, шкідливий, Зветься гриб цей – мухомор (І. Нехода);

// перен., розм. Забарвлення на голові звірів, птахів, схоже на такий головний убір.

Прилітають до нас гостювати і червоногруді, в червоненьких шапочках, чечітки та коричнево-золотисті юрки (О. Копиленко);

В пташиному житлі народилися діти, під осінь поодягали чорні шапочки та й полетіли ближче до сонця (М. Стельмах).

(1) Черво́на ша́почка – прізвисько дівчинки, взяте з казки, де героїня носила таку шапочку.

Бідна “червона шапочка” бігає собі по густому лісі, ганяючись за барвистими метеликами (Леся Українка);

Степан Федорович дражниться, зве червоною шапочкою (В. Козаченко).