1. Словник української мови у 20 томах

шарабан

ШАРАБА́Н, а, ч.

1. Старовинний чотириколісний екіпаж із поперечними кількарядними сидіннями.

А Іван-Балабан запряг коні в шарабан (примовка).

2. Легкий однокінний двоколісний візок; кабріолет.

Скрізь стояли нетичанки [натачанки], шарабани, дуже чудні, схожі на коліщата скрині (І. Нечуй-Левицький);

На високому старезному шарабані їдуть двоє. Немолода жінка поганяє сіру худу шкапину та все на шлях поглядає, де краще їхати. Поруч з нею – юнак у гуцульському киптарі [кептарі] (В. Петльований);

Поміж липами з'являються перші вершники, високі шарабани і скрипучі селянські вози, на яких лежать поранені (М. Стельмах).

3. розм. Те саме, що віз 1.

А біля ярем воли ремиґають. Біля шарабанів – коні в хомутах. Сновигають люди, стоять купами, сидять під млином на мішках, гуторять (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шарабан — див. карета, фаетон Словник чужослів Павло Штепа
  2. шарабан — шараба́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. шарабан — А, ч. Голова. Пардон, сто грам по шарабанах таки проллялося до п'яних (В. Неборак). ◇ Бити по шарабану — бити по голові, спричиняти головний біль. Словник сучасного українського сленгу
  4. шарабан — (-а) ч. 1. крим., жрм; зневажл. Голова. БСРЖ, 683; СЖЗ, 114. 2. крим. Автомобіль; таксі. СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 546. Словник жарґонної лексики української мови
  5. шарабан — -а, ч. 1》 Старовинний чотириколісний екіпаж з поперечними кількарядними сидіннями. 2》 Легкий однокінний двоколісний візок; кабріолет. 3》 розм. Те саме, що віз I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шарабан — 4-колісний відкритий кінний екіпаж з декількома поперечними сидіннями; використовувався у XIX ст. Універсальний словник-енциклопедія
  7. шарабан — I. ЕКІПА́Ж (на ресорах з дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом), КОЛЯ́СКА, ВІЗО́К, ЧОРТОПХА́ЙКА розм., КОЛЯ́СА заст., ПОВІ́З (ПОВО́З) заст., БУ́ДКА діал. Словник синонімів української мови
  8. шарабан — ШАРАБА́Н, а, ч. 1. Старовинний чотириколісний екіпаж з поперечними кількарядними сидіннями. 2. Легкий однокінний двоколісний візок; кабріолет. Скрізь стояли нетичанки [натачанки], шарабани, дуже чудні, схожі на коліщата скрині (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах