1. Словник української мови у 20 томах

шварґотіти

ШВАРҐОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.

1. Говорити швидко й нерозбірливо (перев. іноземною мовою).

– Тут заїжджав до директора наш пан, та як почали шварґотіти, та як почали кричати (І. Нечуй-Левицький);

// Видавати гучні й часті звуки.

Попід гребелькою тече річечка. Зверху її вкрила ряска. Не скобоче дика качка, не .. шварґотять болотяні жаби (з газ.).

2. Шуміти, шелестіти, човгаючи по чому-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шварґотіти — див. ГОВОРИТИ. Словник синонімів Караванського
  2. шварґотіти — див. говорити; кричати Словник синонімів Вусика
  3. шварґотіти — шварґоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. шварґотіти — ТОРОХТІ́ТИ розм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ (ТОРОХКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТРІЩА́ТИ розм., ТРІСКОТАТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТЕРКОТА́ТИ (ТЕРКОТІ́ТИ) розм., ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) розм., ТАРАБА́НИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. шварґотіти — Шварґота́ти, -ґочу́, -ґо́чеш, -ґо́чуть і шварґоті́ти, -ґочу́, -ґоти́ш, -ґотя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)