швякати

ШВЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., кого, що, по чому, діал.

Цьвохкати.

Мирон .. візьме прутик, швякає по повітрі або стинає головки з будяків та ластів'ячого зілля (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. швякати — Бити прутом, лозиною [I] — бити тонким прутом [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. швякати — швя́кати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. швякати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., діал. Цьвохкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. швякати — ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ, НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ, ХЛЯ́СКАТИ розм., ХВИ́СЬКАТИ розм., ЦВЬОХАТИ (ЦЬВО́ХАТИ) розм., ЦЬВО́ХКАТИ (ЦВЬО́ХКАТИ) розм., ШМО́РГАТИ розм., ШЛЬО́ГАТИ діал., ШВЯ́КАТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. швякати — ШВЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., діал. Цьвохкати. Мирон.. візьме прутик, швякає по повітрі або стинає головки з будяків та ластів’ячого зілля (Фр., І, 1955, 231). Словник української мови в 11 томах