шелюжіння
ШЕЛЮЖІ́ННЯ, я, с., збірн.
Те саме, що шелюжи́ння.
У кабінет вестимуть з кухні виткі сходи, вони обриватимуться біля ляди в долівці горішньої кімнати, і та ляда усередені, з кабінету, замикатиметься; я усе ще боявся саду, шелюжіння над струмком, боявся невідь-чого (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шелюжіння — шелюжі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови