шелюжіння

ШЕЛЮЖІ́ННЯ, я, с., збірн.

Те саме, що шелюжи́ння.

У кабінет вестимуть з кухні виткі сходи, вони обриватимуться біля ляди в долівці горішньої кімнати, і та ляда усередені, з кабінету, замикатиметься; я усе ще боявся саду, шелюжіння над струмком, боявся невідь-чого (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелюжіння — шелюжі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови