1. Словник української мови у 20 томах

шепотіння

ШЕПОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. шепоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Леся Українка);

Василина затаїла подих, щоб почути його люте шепотіння, але так нічого й не почула (В. Кучер);

* Образно. Здається, що кожне дерево кожним листочком шепотить якесь чарівне слово, а ті слова, зливаючись в чудову гармонію лісового шепотіння, хвилею котяться далі, завмираючи в просторі... (М. Коцюбинський);

Ми будем стояти над синню ріки з тобою в листків шепотінні, а сонце ронитиме з неба квітки на хвилі Дніпрові, осінні... (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепотіння — див. шепіт Словник синонімів Вусика
  2. шепотіння — [шеипоут’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. шепотіння — шепоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. шепотіння — -я, с. Дія за знач. шепотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шепотіння — Шепоті́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шепотіння — ШЕПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах