1. Словник української мови в 11 томах

шепотіння

ШЕПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Л. Укр., І, 1951, 451);

Василина затаїла подих, щоб почути його люте шепотіння, але так нічого й не почула (Кучер, Трудна любов, 1960, 293);

Здається, що кожне дерево кожним листочком шепотить якесь чарівне слово, а ті слова, зливаючись в чудову гармонію лісового шепотіння, хвилею котяться далі, завмираючи в просторі… (Коцюб., І, 1955, 35);

Ми будем стояти над синню ріки з тобою в листків шепотінні, а сонце ронитиме з неба квітки на хвилі Дніпрові, осінні… (Сос., Близька далина, 1960, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепотіння — див. шепіт Словник синонімів Вусика
  2. шепотіння — [шеипоут’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. шепотіння — ШЕПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Леся Українка); Василина затаїла подих, щоб почути його люте шепотіння, але так нічого й не почула (В. Словник української мови у 20 томах
  4. шепотіння — шепоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. шепотіння — -я, с. Дія за знач. шепотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шепотіння — Шепоті́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)