широко

ШИ́РОКО.

Присл. до широ́кий 1–7.

Швидше і швидше котилися хвилі, заливали все, розливалися ширше і помалу заспокоювались (Леся Українка);

За рікою привільно, широко розкинулось зелене Забужжя (М. Стельмах);

Брама раптом широко розчинилася (Ю. Смолич);

Василько зробив кілька ступенів наперед і став, розкривши широко очі з переляку та несподіванки (М. Коцюбинський);

Орішник широко повис (Я. Щоголів);

Просторінь широко синіє; Ніч потихеньку насува (П. Грабовський);

Бовкнув дзвін у ближнім селі, й широко, хвилями коливаючи повітря, понісся могутній звук у далечінь (Г. Хоткевич);

В новій, негнучкій свиті, що широко спадає вниз, він дивовижно скидається на давно вилитий дзвін (М. Стельмах);

Іде Давид по дорозі, ступає широко (А. Головко);

Чіпка став широко розказувати, як він поліз у комору (Панас Мирний);

– Звикли ви, Карпе Кириловичу, жити широко, як ви кажете, культурно, а тут злидні, скрута (Ю. Мушкетик);

Її з широко відкритими обіймами прийняли на посаду завідувача повітової бібліотеки (Ю. Збанацький);

// у знач. пред. Про відчуття великого простору.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі. Широко, гарно, спокійно (М. Коцюбинський).

◇ (1) З ши́роко відкри́тими обі́ймами (д) див. обі́йми.