широко
ШИ́РОКО.
Присл. до широ́кий 1–7.
Швидше і швидше котилися хвилі, заливали все, розливалися ширше і помалу заспокоювались (Леся Українка);
За рікою привільно, широко розкинулось зелене Забужжя (М. Стельмах);
Брама раптом широко розчинилася (Ю. Смолич);
Василько зробив кілька ступенів наперед і став, розкривши широко очі з переляку та несподіванки (М. Коцюбинський);
Орішник широко повис (Я. Щоголів);
Просторінь широко синіє; Ніч потихеньку насува (П. Грабовський);
Бовкнув дзвін у ближнім селі, й широко, хвилями коливаючи повітря, понісся могутній звук у далечінь (Г. Хоткевич);
В новій, негнучкій свиті, що широко спадає вниз, він дивовижно скидається на давно вилитий дзвін (М. Стельмах);
Іде Давид по дорозі, ступає широко (А. Головко);
Чіпка став широко розказувати, як він поліз у комору (Панас Мирний);
– Звикли ви, Карпе Кириловичу, жити широко, як ви кажете, культурно, а тут злидні, скрута (Ю. Мушкетик);
Її з широко відкритими обіймами прийняли на посаду завідувача повітової бібліотеки (Ю. Збанацький);
// у знач. пред. Про відчуття великого простору.
Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі. Широко, гарно, спокійно (М. Коцюбинський).
◇ (1) З ши́роко відкри́тими обі́ймами (д) див. обі́йми.