шитво

ШИТВО́, а, с.

1. Дія за знач. ши́ти 1–3.

[Тетяна:] Похваляється Килина, що вона швачка. [Данило:] Та це я знаю. Вчилась же у школі, а потім і шитву навчена (М. Кропивницький);

Трохим почав мені дещо давати на харч. Трохи згодом я й сама стала заробляти шитвом та вишиванням... (А. Кримський);

Глянула [Скибиха] на чоловіка. Нічого не сказала і знову за шитво. І раптом, кольнувши голкою, так і застигла, навіть не протягнувши нитки (А. Головко);

За шитвом мріється найкраще... (Ірина Вільде);

Дороге шитво золотом, сріблом та шовками міцно увійшло в побут козацької старшини, що після народно-визвольної війни здобула собі панівне становище в суспільстві і стала швидко багатіти (з наук. літ.).

2. Виріб, який шиють, зшили або вишивають, вишили.

Стіл посередині круглий, застелений малиновою скатеркою, закиданий шитвами жіночими і вишиваннями, книжками і кошичками (Марко Вовчок);

Наливши нам чаю, пані взяла шитво – дитячу курточку (Леся Українка);

Настя спустила шитво на коліна, розгладжуючи наперстком щойно закінчений срібний жолудь із золотою мережаною чашечкою, і замислилася (З. Тулуб);

* У порівн. Настя сиділа непорушна на лаві біла-біла, як шитво на колінах (М. Коцюбинський).

3. Те саме, що ви́шивка 2.

[Явдоха:] Хто це тобі так вишивав? (Роздивляється шитво). Хрестиками (Панас Мирний);

Святковий кожушок вдягає перед нами Василь Бойчук. На киптарі [кептарі] не тільки шитво, але й тонкі мідні кільця (Т. Масенко);

Швейцари біля під'їздів – у довгополих синіх лівреях із золотим шитвом – відімкнули парадні під'їзди установ (Ю. Смолич).

4. спец. Розрізане на смуги текстильне полотно з машинною вишивкою та обметаними дірками, які входять до композиції малюнка.