шити

ШИ́ТИ, ши́ю, ши́єш, недок.

1. що, чим, на чому і без дод. Скріплювати, з'єднувати ниткою за допомогою голки частини чого-небудь (тканини, шкіри і т. ін.).

У хаті свічка горить. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить (Марко Вовчок);

Набрала я додому роботи, сиджу та шию (І. Нечуй-Левицький);

– Нащо ти виключила [приймач]? – спитала Олена, переставши шити на машині (А. Головко);

// перен., розм. Видавати звуки, що нагадують строчіння на швейній машині.

Чути, як шиють кулемети, гупають міни, рвуться гранати (Ю. Яновський).

2. що. Виготовляти одяг, взуття і т. ін., з'єднуючи його частини нитками.

Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив! (прислів'я);

Молодиця шила, на заздрість другим, розкішний-очіпок з шматини, якою пани оббивають стільці (М. Коцюбинський);

Шиє ненька рукавиці сину (М. Терещенко);

– Що ж думаєте робити? – Поки що візьмусь за батькове ремесло. Буду людям чоботи шити, такі, щоб і води не пропускали, і не тісні були (М. Стельмах).

3. Вишивати, розшивати чим-небудь.

Мати не знала. Дивувалась, що се таке Мар'яну спіткало? Чи не пристріт? Сяде шити – Не те вишиває (Т. Шевченко);

Настя шила й очей не підводила, їй здавалось, що вона вистеляє тими квітками та рушниками стежку до своєї долі. Вишивала вона червону квітку (І. Нечуй-Левицький);

Край калини шовком шиє Любая дівчина (С. Руданський);

// що, чим і без дод. Оздоблювати чимось тканину, вишиваючи, роблячи мережку тощо.

[Принцеса:] Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила (Леся Українка);

Я їй вишиваю сорочки, учу, як мережки шити (Панас Мирний).

4. що, розм. Замовляти, виготовляти одяг, взуття де-небудь, у когось.

– І цей має [гроші], – обізвався один келейник [келійник], – бо часто шив одежу! О, цей любить чепуритись! (І. Нечуй-Левицький);

Шити в ательє.

5. що, спец. Виготовляти щось (зошити, книжки і т. ін.), скріплюючи його частини нитками, дротом.

Шити журнал;

// Прикріплювати, скріплювати дошки цвяхами, шпонами і т. ін.

Шити шалівку.

(1) Шо́вком ши́ти:

а) виявляти лагідність;

б) бути розважливим.

◇ (2) Не ши́ти, не поро́ти – не мати життєвого досвіду.

– Так слухай, небого, ви ще молоді та дурні, вам у голові ще треньки-бреньки. Бо ви ще не шили, не пороли .. А я вже з усякої печі хліба пробував!.. (І. Чендей);

Поши́ти (рідше обу́ти) / пошива́ти (ши́ти) в ду́рні див. пошива́ти;

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) шо́вком ши́ти (гаптува́ти), зі сл. брехати, розповідати і т. ін. – дуже вправно, тонко, вміло.

Знав я і таких, що в живії очі тобі бреше, як шовком шиє – хоч би моргнув, вражий син! (Марко Вовчок);

Та вже й вміє [кума] балакати! Бреше тобі, неначе шовком гаптує (І. Нечуй-Левицький) (І. Нечуй-Левицький);

– І малі ті паничі, а так собі розказує, та все попросту, .. мов шовком гаптує! (І. Нечуй-Левицький).