шкандибати
ШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
Те саме, що кульга́ти.
Мемет, червоний і понурий, помітніше шкандибав (М. Коцюбинський);
[Пузир:] Скажи. Феноген, Карлу, що одна овечка .. має поранений хвостик; друга, чорненький лоб, шкандибає на праву задню ножку [ніжку] (І. Карпенко-Карий);
Старому від хати вже нікуди шкандибати! (прислів'я);
Еней од рани шкандибає В крові із строю в свій намет (І. Котляревський);
По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає (І. Франко);
Вовк шкандибав на трьох ногах (М. Трублаїні);
– Казали, сьогодні кудись їхати, так щоб віз налаштувати, А я як мазав, то запримітив, що передня вісь щось шкандибає (Панас Мирний);
* Образно. Почалися хвилини томливого чекання. Час тягся нестерпно повільно. Він ледве плентався. Він шкандибав, мов кульгавий пес (П. Загребельний).
◇ (1) Шкандиба́ти на го́лову, зневажл. – бути недоумкуватим, дурнуватим.
[Кнур:] Та він [Карпо], либонь, і на голову трохи шкандибає (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- шкандибати — Кульгати, ШКУТИЛЬГАТИ, кривуляти, дибати, накульгувати, (тихо йти) плентатися, плестися, (через силу) волоктися, тягтися, ЧВАЛАТИ, тюпати, шкандиляти, п! ЧИМЧИКУВАТИ Словник синонімів Караванського
- шкандибати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
- шкандибати — шкандиба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шкандибати — -аю, -аєш, недок. Те саме, що кульгати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкандибати — шкандиба́ти на го́лову, зневажл. Бути недоумковатим, дурнуватим. (Кнур:) Та він (Карпо), либонь, і на голову трохи шкандибає (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
- шкандибати — КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка). Словник синонімів української мови
- шкандибати — ШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Те саме, що кульга́ти. Мемет, червоний і понурий, помітніше шкандибав (Коцюб., І, 1955, 399); [Пузир:] Скажи. Феноген, Карлу, що одна овечка.. Словник української мови в 11 томах
- шкандибати — Шкандиба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Хромать, прихрамывать. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 397. 2) Итти хромая, итти съ трудомъ. Близько видати, та далеко шкандибати. Ном. № 11423. Іде Катря, шкандибає. Шевч. 81. Словник української мови Грінченка