1. Словник синонімів української мови

шкандибати

КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка). Другого дня повернувся нарешті Джантемир.. Він ще трохи кульгав, але ходив уже без милиць і навіть без ціпка (З. Тулуб); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці (Т. Шевченко); Напилась я в криниці води та насилу рачки вилізла з рову. Іду я по різі та шкутильгаю (І. Нечуй-Левицький); Коли це незабаром і стара шкандиляє (Панас Мирний); Вона мала звихнену ногу і ходячи куляла (О. Кобилянська); Криваючи, він випряг коні, повів до воза (В. Стефаник); Ось надійшов штильгукаючи старий Петро (І. Франко); — Катря? Їх же дві — молодша на ліву ногу накульгує, а старша на праву (Є. Гуцало); Агроном підвівся і теж пішов у ті двері, що й дівчата, злегка улягаючи на ліву ногу (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкандибати — Кульгати, ШКУТИЛЬГАТИ, кривуляти, дибати, накульгувати, (тихо йти) плентатися, плестися, (через силу) волоктися, тягтися, ЧВАЛАТИ, тюпати, шкандиляти, п! ЧИМЧИКУВАТИ Словник синонімів Караванського
  2. шкандибати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  3. шкандибати — ШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Те саме, що кульга́ти. Мемет, червоний і понурий, помітніше шкандибав (М. Коцюбинський); [Пузир:] Скажи. Феноген, Карлу, що одна овечка .. Словник української мови у 20 томах
  4. шкандибати — шкандиба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. шкандибати — -аю, -аєш, недок. Те саме, що кульгати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шкандибати — шкандиба́ти на го́лову, зневажл. Бути недоумковатим, дурнуватим. (Кнур:) Та він (Карпо), либонь, і на голову трохи шкандибає (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  7. шкандибати — ШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Те саме, що кульга́ти. Мемет, червоний і понурий, помітніше шкандибав (Коцюб., І, 1955, 399); [Пузир:] Скажи. Феноген, Карлу, що одна овечка.. Словник української мови в 11 томах
  8. шкандибати — Шкандиба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Хромать, прихрамывать. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 397. 2) Итти хромая, итти съ трудомъ. Близько видати, та далеко шкандибати. Ном. № 11423. Іде Катря, шкандибає. Шевч. 81. Словник української мови Грінченка