шкафа
ШКА́ФА¹, и, ж.,розм.
Те саме, що ша́фа 1.
Дія перша. Хата Гощинськолї, салон .. Посередені скляні двері в сад, ними входять знадвору в хату: по ліву руку від них при стіні велика скляна шкафа з книжками (Леся Українка).
ШКА́ФА², и, ж., діал.
Вид тупий ніж для чищення шкіри.
Чистили вовну своєрідним тупим ножем – шкафою на спеціальному пристрої – п'ялах (кроснах, верстаті) (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкафа — шкахва, -и, ж., зах. Ніж із вушками та дерев'яною колодочкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкафа — Шкафа, -фи, шкахва, -ви ж. = скахва. Части: деревянная ручка — колодка, ножъ — шнафа, ножъ къ ручкѣ прикрѣпленъ двумя вушками. Шух. І. 253. Вушка наз. въ Галиціи также антабками. МУЕ. І. 72. Словник української мови Грінченка