шквал

ШКВАЛ, у, ч.

1. Навальний, різкий раптовий короткочасний порив сильного вітру (іноді з дощем).

Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося (Леся Українка);

Холодний вітер налітав скаженими поривами, немов хтось час од часу відкривав велетенську завісу, і вздовж Дніпра, назустріч течії, проносився несамовитий шквал (С. Журахович);

Шквал крутить корабель, нахиляє його і от-от перекине в безодню (О. Іваненко);

Михайло уявив те падіння. Дуб не хилився; не тріщав, не скрипів. Він сміливо зустрів своїми широкими зеленими грудьми божевільний шквал, що налетів здалеку, з голих рівнин (П. Загребельний);

На розгарячіле чоло впала важка крапля – одна, друга, третя, і враз водяний шквал упав з неба (П. Колесник);

* У порівн. – Нанесла [Христина] гуркоту та стукоту повну хату і щезла, неначе шквал на морі (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Про що-небудь, що з'явилося раптово, навальне, в значній кількості, обсягу і т. ін.

В суспільстві їм [юним] жить, а не в стінах. Вони по своїх по країнах ще стрінуть і бурю, і шквал, – хай будуть тверді, як метал! (П. Тичина);

Хто у мартенах, Щоб лився метал, Дужо роздмухував огненний шквал? Відповідь дасть Бригадир-сталевар: – Друг мій донецький, вибійник-шахтар! (С. Олійник);

Після вогняного шквалу другої світової війни, який завдав величезних руйнувань нашій країні, важко було відбудувати народне господарство (з наук.-попул. літ.);

// Сильний, масований вогонь (перев. артилерійський чи кулеметний).

Рідким ланцюжком ворог кинувся у наступ і після першого шквалу нашого вогню відкотився назад (Ю. Збанацький);

І раптом знову на скелі, на стежку впав шквал мін (В. Собко);

// Дуже сильне, бурхливе виявлення почуттів, пристрастей.

Механік вигадав собі діло і зник, помчав у Брилівку, і весь шквал обурення за простій приймає на себе виконроб (О. Гончар);

// Глибоке хвилювання.

* У порівн. Забунтує непокірна думка, пройде гарячим шквалом крізь саму душу, опалить її (П. Колесник);

// Бурхливий вияв схвалення, радісне, захоплене вітання.

Змовк оратор. І у кімнаті Б'ється оплесків шквал (М. Гірник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шквал — (на морі) раптовий порив вітру, (у житті) П. стрес, переполох, заворушення, (артиіерп) П. гураганний вогонь, (овацій) П. вибух, злива, буря Словник синонімів Караванського
  2. шквал — див. вітер Словник синонімів Вусика
  3. шквал — Дужовітер Словник чужослів Павло Штепа
  4. шквал — шквал іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. шквал — -у, ч. 1》 Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем). 2》 перен. Про що-небудь, що з'явилося раптово, навально, в значній кількості, обсягу і т. ін. || Сильний, масований вогонь (перев. артилерійський чи кулеметний). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шквал — (анлг. squalf) раптовий, короткочасний, швидкий вітер поривами зі зміною напряму; найчастіше буває під час грози. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. шквал — Раптове короткочасне (до кількох хвилин) посилення швидкості вітру принаймні на 8 м/с (за початкової швидкості понад 10 м/с). Універсальний словник-енциклопедія
  8. шквал — БУ́РЯ (бурхливі події, що відбуваються в суспільстві), ГРОЗА́ перев. мн., УРАГА́Н, ШКВАЛ, БУРЕВІ́Й поет.; ЗАВІРЮ́ХА розм., поет., ХУРТОВИ́НА розм., поет. (події, що викликають глибокі суспільні потрясіння). В суспільстві їм (юним) жить, а не в стінах. Словник синонімів української мови
  9. шквал — Шквал, -лу; -ва́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. шквал — ШКВАЛ, у, ч. 1. Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем). Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах