шквал

ШКВАЛ, у, ч.

1. Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем).

Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося (Л. Укр., V, 1956, 53);

Холодний вітер налітав скаженими поривами, немов хтось час од часу відкривав велетенську завісу, і вздовж Дніпра, назустріч течії, проносився несамовитий шквал (Жур., Вечір,., 1958, 99);

Шквал крутить корабель, нахиляв його і от-от перекине в безодню (Ів., Вел. очі, 1956, 141);

Михайло уявив те падіння. Дуб не хилився; не тріщав, не скрипів. Він сміливо зустрів своїми широкими зеленими грудьми божевільний шквал, що налетів здалеку, з голих рівнин (Загреб., Європа 45, 1959, 49);

На розгарячіле чоло впала важка крапля — одна, друга, третя, і враз водяний шквал упав з неба (Кол., Терен.., 1959, 369);

*У порівн. — Нанесла [Христина] гуркоту та стукоту повну хату і щезла, неначе шквал на морі (Н.-Лев., VI, 1966, 82).

2. перен. Про що-небудь, що з’явилося раптово, навальне, в значній кількості, обсягу і т. ін.

В суспільстві їм [юним] жить, а не в стінах. Вони по своїх по країнах ще стрінуть і бурю, і шквал,— хай будуть тверді, як метал! (Тич., До молоді.., 1959, 25);

Хто у мартенах, Щоб лився метал, Дужо роздмухував огненний шквал? Відповідь дасть Бригадир-сталевар: — Друг мій донецький, вибійник-шахтар! (С. Ол., Вибр., 1959, 187);

Після вогняного шквалу другої світової війни, який завдав величезних руйнувань нашій країні, важко було відбудувати народне господарство (Наука.., 5, 1959, 8);

// Сильний, масований вогонь (перев. артилерійський чи кулеметний).

Рідким ланцюжком ворог кинувся у наступ і після першого шквалу нашого вогню відкотився назад (Збан., Незабутнє, 1953, 35);

І раптом знову на скелі, на тропу впав шквал мін (Собко, Кавказ, 1946, 115);

// Дуже сильне, бурхливе виявлення почуттів, пристрастей.

Механік вигадав собі діло і зник, помчав у Брилівку, і весь шквал обурення за простій приймає на себе виконроб (Гончар, Тронка, 1963, 260);

// Глибоке хвилювання.

*У порівн. Забунтує непокірна думка, пройде гарячим шквалом крізь саму душу, опалить її (Кол., Терен.., 1959, 299);

// Бурхливий вияв схвалення, радісне, захоплене вітання.

Змовк оратор. І у кімнаті Б’ється оплесків шквал (Гірник, Друзі.., 1953, 22);

Могутній шквал овацій гримів у великому залі Кремлівського палацу, під його високими склепіннями зібрались посланці всіх народів (Цюпа, Назустріч.., 1958, №1).