шматочок

ШМАТО́ЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до шмато́к.

[Павло:] Дайте мені шматочок вугілля або крейди... (М. Кропивницький);

Верстат рівно шелестів металом. Синювата присмагла стружка скручувалась у спіраль і падала шматочками на лист заліза біля Максимових ніг (Д. Ткач);

“А ось ще осталось Півбубличка!” – Й по шматочку Дітям розділила [Ганна] (Т. Шевченко);

Хліб був чорний, як земля, глевкий та несмачний. Кайдашиха через силу проковтнула шматочок (І. Нечуй-Левицький);

Побачивши їжу, орля радісно стрепенулося і швидко і боязко проковтнуло кілька шматочків м'яса (З. Тулуб);

Мати завжди підсовувала йому кращий шматочок: часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала, заріже курку, – і все Грицеві (С. Добровольський);

– Та я ж тим шматочком не заївся, – плохенько сперечався Захар (А. Кримський);

– Я, як ви знаєте вже, маючи шматочок власного ґрунту, іду на село господарювати... (М. Коцюбинський);

Старий сів на підводу лише тоді, коли проїхали добрий шматочок степу (Григорій Тютюнник);

На останньому шматочку кримської землі ще йшов жорстокий і нерівний бій (В. Кучер);

Бахнув постріл, і слідом за коротким посвистом у небі блиснув червоний спалах, що розірвався на дрібні шматочки, які поволі танули в нічній імлі (С. Добровольський);

Там, де берег звівсь і де вершина біла, – шматочок хмари зачепивсь – і вся гора учорніла... (П. Тичина);

– Дощик. Та, далебі, й гарненький, – радів Хома, сяючи очима, і навіть не покривав себе шматочком брезенту (Григорій Тютюнник);

Він тільки глянув на конверт: з Херсона .. Розпечатав і прочитав, сам собі. А тоді, не мовивши слова, порвав на шматочки і кинув під припічок (А. Головко);

Вона не може вже думати. От якісь шматочки, якісь клаптики думок та образів мигнуть на хвилю в голові, зачеплять наболіле серце... і зникнуть... (М. Коцюбинський).

◇ Ла́сий (ла́комий) шмато́к (шмато́чок, кусо́к і т. ін.) див. шмато́к;

(1) Ла́сий шмато́чок (д) див. шмато́к.