шмаття

ШМА́ТТЯ, я, с., збірн.

1. Шматки чого-небудь.

Невеликий, пане-браття Жрець я Гелікона, Бо тримаю тільки шмаття З кобзи Аполлона (І. Манжура);

Рудий чоловік тоді взяв молот – гуп!.. Аж іскри по кузні, аж іржаве шмаття заліза по полицях ожило – задзвеніло (А. Головко);

Низько над морем мчали розірвані на шмаття хмари (С. Скляренко);

Неголені бороди і вуса скидаються на шмаття повстини, а не на людське волосся (З. Тулуб);

Сиджу, зігнувшись над своєю торбою-мандрівницею, похапцем різне паперове шмаття в дорогу переглядаю (С. Васильченко);

Десь на селі .. перекликалися собаки й гасало шмаття пісень (А. Головко).

2. розм. Білизна.

Якийсь дід в одному шматті, розхристаний, без шапки, почав лаяти й клясти панів (М. Коцюбинський);

Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно (А. Свидницький);

Через подвір'я – мотузка, на якій випране шмаття (Григорій Тютюнник);

// Дрантя, лахміття.

[Служебка (Виймає з клунка якесь шмаття):] От шмаття перебратись вам [в'язню] за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам'я (Леся Українка);

Увійшов дервіш до хати .. Все на нім брудне, злиденне: Шмаття – дертеє, смердюче (А. Кримський);

// Купа одягу, білизни.

В бункері було повно мешканців – дітей, жінок, старих. Вони виглядали звідусіль: з кучугур шмаття, з пуховиків, тиснулися по нарах, настелених в три ряди (О. Гончар);

// рідко. Дрібні домашні речі.

Гітлерівські солдати грабували різне хатнє шмаття і тягали його в своїх танках і обозах (П. Панч).