шмаття

ШМА́ТТЯ, я, с., збірн.

1. Шматки чого-небудь.

Невеликий, пане-браття. Жрець я Гелікона, Бо тримаю тільки шмаття 3 кобзи Аполлона (Манж., Тв., 1955, 217);

Рудий чоловік тоді взяв молот — гуп!.. Аж іскри по кузні, аж іржаве шмаття заліза по полицях ожило — задзвеніло (Головко, II, 1957, 15);

Низько над морем мчали розірвані на шмаття хмари (Скл., Святослав, 1959, 335);

Неголені бороди і вуса скидаються на шмаття повстини, а не на людське волосся (Тулуб, Людолови, II, 1957, 116);

Сиджу, зігнувшись над своєю торбою-мандрівницею, похапцем різне паперове шмаття в дорогу переглядаю (Вас., II, 1959, 70);

Десь на селі.. перекликалися собаки й гасало шмаття пісень (Головко, І, 1957, 79).

Розрива́ти (розірва́ти, рва́ти і т. ін.) на шма́ття — вибухом, кулями і т. ін. руйнувати, розтрощувати щось на частини, шматки.

Гвинтівочні постріли розривали на шмаття ранковий туман, що клубочився над річкою (Цюпа, Три явори, 1958, 19);

Залізна руда.. її рвали на шмаття грімкою вибухівкою в тисячолітньому ложі, безжально мололи на м’яке червоне борошно (Загреб., Спека, 1961, 110);

Нараз з глибини німецьких позицій вдарили важкі міномети, сердито й глухо довбонули залізними кувалдами землю, рвучи все на шмаття, не добираючи, де свої, а де чужі (Цюпа, Добротворець, 1971, 3).

2. розм. Білизна.

Якийсь дід з одному шматті, розхристаний, без шапки, почав лаяти й клясти панів (Коцюб., І, 1955, 257);

Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно (Свидн., Люборацькі, 1955, 10);

Через подвір’я — мотузка, на якій випране шмаття (Тют., Вир, 1964, 425);

// Дрантя, лахміття.

[Служебка (Виймає з клунка якесь шмаття): ] От шмаття перебратись вам [в’язню] за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л. Укр., II, 1951, 189);

Увійшов дервіш до хати.. Все на нім брудне, злиденне: Шмаття — дертеє, смердюче (Крим., Вибр., 1965, 109);

// Купа одягу, білизни.

В бункері було повно мешканців — дітей, жінок, старих. Вони виглядали звідусіль: з кучугур шмаття, з пуховиків, тиснулися по нарах, настелених в три ряди (Гончар, III, 1959, 243);

// рідко. Дрібні домашні речі.

Гітлерівські солдати грабували різне хатнє шмаття і тягали його в своїх танках і обозах (Панч, В дорозі, 1959, 246).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шмаття — Білизна, взагалі одяг [IV] — одяг (поганий), білизна [V] Словник з творів Івана Франка
  2. шмаття — зб., див. ШМАТОК; ЖМ. білизна; (старі речі) ДРАНТЯ; шматтячко. Словник синонімів Караванського
  3. шмаття — див. одяг Словник синонімів Вусика
  4. шмаття — [шмат':а] -т':а Орфоепічний словник української мови
  5. шмаття — ШМА́ТТЯ, я, с., збірн. 1. Шматки чого-небудь. Невеликий, пане-браття Жрець я Гелікона, Бо тримаю тільки шмаття З кобзи Аполлона (І. Манжура); Рудий чоловік тоді взяв молот – гуп!.. Словник української мови у 20 томах
  6. шмаття — шма́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  7. шмаття — шма́ття знев. білизна (перев. постільна)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. шмаття — Ття, с. Одяг. Збирай своє шмаття і вали з мого дому чимшвидше! Словник сучасного українського сленгу
  9. шмаття — -я, с., збірн. 1》 Шматки чого-небудь. 2》 розм. Білизна. || Дрантя, лахміття. || Купа одягу, білизни. || рідко. Дрібні хатні речі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. шмаття — БІЛИ́ЗНА збірн. (вироби з тканини, що одягаються безпосередньо на тіло або призначені для побутових потреб), ШМА́ТТЯ розм., ПЛА́ТТЯ заст., БІ́ЛЛЯ діал., ХУ́СТЯ діал. Словник синонімів української мови
  11. шмаття — Шма́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)