шматувати

ШМАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод.

1. Розривати що-небудь на шматки (у 1–3 знач.).

Йому хотілося кинутися до дверей – шматувати ланцюги, трощити двері (Олесь Досвітній);

Тільки й роботи було в нього, що роздратовано шматувати папір... (Ю. Шовкопляс);

Із заходу насувають темно-сині хмари, їх шматують вітри (П. Колесник);

// Роздирати чиєсь тіло на шматки (про хижих тварин).

А над ним вже кружляє та в'ється Птаства хижого чорная зграя; Рвуть, хапають, їдять та шматують При паже́рнім та лютім ячанні (Леся Українка);

Десь високо хижий птах шматує здобич (З. Тулуб);

Двоє шулік шматували з обох йому боків печінку (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

* Образно. Хижими круками нападали на Україну, шматуючи її живе тіло і знищуючи багатовікову культуру, польські магнати і шляхта, турецькі султани і кримські хани, угорські і шведські феодали (з публіц. літ.);

// перен., розм. Жорстоко, нещадно бити кого-небудь.

– Запороти нагаями! – Двоє гайдамаків почали шматувати старого нагаями (О. Довженко);

Троє Щербин, як можуть, безжалісно гамселять і шматують Юрка, а він, відкручуючись, відбивається від них блискавичними ударами кулаків (М. Стельмах);

// Рвати на шматки, робити дірявим (перев. одяг, тканину і т. ін.).

Старий побіг. Він натикався на паркани, падав, шматував свою благеньку сорочку об колючі чагарі (Ю. Бедзик);

Худющі надвірні свині несамовито шматують чиюсь пошивку з зерном (М. Стельмах);

// перен., розм. Ділити на частини.

Аби ж то пощастило йому мати хоч половину дідизни. А то через рік-два доведеться її шматувати аж на чотири паї (М. Стельмах);

// Різати, ділячи на шматки.

Кілька колгоспниць шматували ножами великі паляниці (Іван Ле);

// Руйнувати, розтрощувати, розривати на частини (перев. про вибухи, кулі і т. ін.).

Жахливі вибухи шматують землю (О. Гончар);

З глухим виттям разючі міни Уперто шматували ліс (М. Шеремет);

Кулі били в труп клячі, шматували її шию і спину, трощили кістки (П. Загребельний);

* Образно. Розкотисті вибухи важких снарядів шматували вологе, густе повітря (П. Автомонов);

// перен. Завдавати великих втрат, поразки (перев. в бою).

Бригада рішуче контратакувала гітлерівців, шматувала їхню передову рухливу групу і загальмувала .. наступ ворога (Іван Ле);

Гарматні ядра шматували тісні ряди скупченого на валах козацтва (Я. Качура);

// Рвати, тріпати, шарпати когось, щось (про вітер, шторм і т. ін.).

А вітер ганяє, а вітер гасає – шматує, ламає те бідне, обшарпане дерево (С. Васильченко);

Вітер сердито шматував убогу одіж, наскрізь пронизував тіло (А. Головко);

Вітер, завладавши прапорами, шматував їх над головами людей і силкувався зірвати з голів чигиринців високі смушкові шапки (Н. Рибак);

Скільки разів “дя” Гриша бачив це море?! Скільки разів воно його шматувало разом із його яликом “Константином”?! (Остап Вишня);

// Розтинати простір яскравим спалахом, світлом (про блискавку, промінь і т. ін.).

Блискавиці шматували чорне небо, розколюючи важкі, темні олов'яні хмари, що повзли з заходу із-за океану (І. Цюпа);

// перен., рідко. Робити уривчастим (розмову, думки тощо).

Граничне збентеження ще більше шматувало бистру мову (О. Ільченко).

2. перен., розм. Завдавати фізичних мук.

Раз у раз нападав кашель, що шматував усе тіло (Ю. Шовкопляс);

// Завдавати душевних страждань.

Іноді запитання шматували його (О. Довженко).