1. Великий тлумачний словник сучасної мови

шматувати

шматува́ти

-ую, -уєш, недок., перех. і без додатка.

1》 Розривати що-небудь на шматки (у 1-3 знач.).

|| Роздирати чиєсь тіло на шматки (про хижих тварин).

|| перен., розм. Жорстоко, нещадно бити кого-небудь.

|| Рвати на шматки, робити дірявим (перев. одяг, тканину і т. ін.).

|| перен., розм. Ділити на частини.

|| Різати, ділячи на шматки.

|| Руйнувати, розтрощувати, розривати на частини (перев. про вибухи, кулі і т. ін.).

|| перен. Завдавати великих втрат, поразки (перев. в бою).

|| Рвати, тріпати, шарпати когось, щось (про вітер, шторм і т. ін.).

|| Розтинати простір яскравим спалахом, світлом (про блискавку, промінь і т. ін.).

|| перен., рідко. Робити уривчастим (розмову, думки тощо).

2》 перен., розм. Завдавати фізичних мук.

|| Завдавати душевних страждань.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шматувати — Розшматовувати, роздирати <�на шматки>, (серце) краяти, розривати; П. ділити на частки, дробити; (лави ворога) трощити, розтрощувати; (- вітер) ШАРПАТИ, рвати; (небо) розтинати, розпанахувати; шматкувати; п! ДЕРТИ. Словник синонімів Караванського
  2. шматувати — див. рвати Словник синонімів Вусика
  3. шматувати — ШМАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод. 1. Розривати що-небудь на шматки (у 1–3 знач.). Йому хотілося кинутися до дверей – шматувати ланцюги, трощити двері (Олесь Досвітній); Тільки й роботи було в нього, що роздратовано шматувати папір... (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. шматувати — шматува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. шматувати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  6. шматувати — Шматува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шматувати — ШМАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Розривати що-небудь на шматки (у 1-3 знач.). Йому хотілося кинутися до дверей — шматувати ланцюги, трощити двері (Досв. Словник української мови в 11 томах
  8. шматувати — Шматува́ти, -ту́ю, -єш гл. Разрывать, разрѣзывать на куски. Переясл. у. Ой дай жупан шматований, що турками шанований, що сонечком побіляний, що кулями постріляний. Щог. В. 3. Що се вони видумали — шматувати Україну. К. ЧР. 187. Словник української мови Грінченка