шмиг
ШМИГ, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. шмига́ти і шмигну́ти.
Навколо двері й брами нараз повідчинялися і хлопець – шмиг! – у царський двір (В. Королевич);
Сутінями прокрався на вгород, по картоплі повз, щоб ніхто не побачив. А потім – шмиг! у коноплі (А. Головко);
Прочиняю двері – обережно, щоб і не рипнули, оглядаюся: чи нема на подвір'ї нікого, і – шмиг через вишняк на вулицю (М. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шмиг — див. тікати Словник синонімів Вусика
- шмиг — шмиг вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- шмиг — ШМИГ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шми́гати і шми́гнути. Навколо двері й брами нараз повідчинялися і хлопець — шмиг! — у царський двір (Три золоті сл., 1968, 166); Сутінями прокрався на вгород, по картоплі повз, щоб ніхто не побачив. Словник української мови в 11 томах