1. Словник української мови у 20 томах

шмугляти

ШМУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., що, чим і без дод., розм.

Стирати, обдираючи щось, терти чим-небудь.

Надто часто він з ранку до вечора шмугляв свої плечі старим нівеліром (М. Рудь).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шмугляти — див. терти Словник синонімів Вусика
  2. шмугляти — шмугля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. шмугляти — -яю, -яєш, недок., перех. і без додатка, розм. Стирати, обдираючи щось, терти чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шмугляти — НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. шмугляти — ШМУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. і без додатка, розм. Стирати, обдираючи щось, терти чим-небудь. Надто часто він з ранку до вечора шмугляв свої плечі старим нівеліром (Рудь, Гомін.., 1959, 35). Словник української мови в 11 томах
  6. шмугляти — Шмугля́ти, -ля́ю, -єш гл. Тереть, стирать кожу, обдирать кожу, дѣлать на кожѣ ссадины. Словник української мови Грінченка