шорсткий

ШОРСТКИ́Й, а́, е́.

1. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий.

Підійшов [бичок] до Івася і, як вірна собака, почав лизати своїм шорстким язиком ноги (Панас Мирний);

Припавши до шорсткого каменя, плакав Василько (В. Кучер);

Ніжно, майже голублячи, провів Гайворон рукою по шорсткій корі молодого дубка (В. Собко);

Добрим словом згадував гончаря на жнивах селянин, п'ючи у спеку з шорсткого глечика прохолодну криничну воду (з наук. літ.);

// Який згрубів, потріскався від тривалої роботи, холоду, води і т. ін. (про частини тіла).

Хлопчик підбіг до діда і всунув свою невеличку руку у шорстку дідову (Панас Мирний);

Сержант гладив брудною шорсткою долонею голуба й усміхався розчулено й печально (Л. Первомайський);

Приємно тече під шорсткими пальцями тканина (О. Гончар);

Вона покликала матір, торкнула губами руки. Губи її шорсткі, як рашпіль (Григорій Тютюнник);

Шорстке і вилицювате обличчя коваля з глибокими двома зморшками біля уст зробилося м'яким і по-дитячому лагідним (Д. Бедзик);

// Твердий, колючий чи гострий на дотик; який подразнює шкіру при дотику.

Комиш шумів. Він їживсь перед нею, .. ловив коріннями за ноги, колов і різав шорстким листом (М. Коцюбинський);

Спокійно стоять соняшники з шорстким і соковитим листям (А. Шиян);

Хмари закрили сонце, і посипалась з неба шорстка крупа (О. Копиленко);

В глибокій борозні Антон зачерпнув шорсткої, як жужіль, землі (С. Чорнобривець);

– Щонайкращі вбрання й запашні квіти ввижалися юним очам, але доля судила інакше. Вона надягнула на ваші дівочі плечі шорсткий одяг воїнів (О. Довженко);

Шорстким десятчаним рушником розтирає [Микола Васильович] і без того червоні шию та обличчя (М. Трублаїні);

Махрові рушники з часом стають шорсткими і погано вбирають вологу, їх треба випрати, прокип'ятити в солоній воді й добре виполоскати (з газ.);

// Покритий цупким, колючим волоссям, шерстю (про шкіру обличчя, голови і т. ін.).

Василь .. пригладив волосся, провів долонею по шорсткому підборіддю (Є. Кравченко);

Вона погладила його рукою по шорсткій голові (О. Гончар);

// Цупкий, колючий (про волосся, шерсть і т. ін.).

Приїхав з полку старший панич .. з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям (Панас Мирний);

Короткий, нерівно підстрижений вус, шорсткий і впертий, кривить йому півгуби (І. Микитенко);

У діда шорсткі кошлаті брови (І. Кириленко);

Олдрідж пригладив непокірний шорсткий чуб (О. Ільченко).

2. перен. Який виявляє різкість, суворість або гостро висловлює свої думки, почуття; грубуватий на словах і в поведінці.

– Стріляй тих [бандитів], що в руках, раз пощастило вловити. – Ото який ти шорсткий. (Іван Ле);

Така якась жінка шорстка й непривітна! (П. Козланюк);

// Проникливо гострий (про очі, погляд); колючий.

Прокіп .. зупинив на Тимкові шорсткі очі: – В чужій хаті питаються, чи можна сісти, а не лізуть на покуття по-свинячому (Григорій Тютюнник);

// З якими-небудь хибами, недоліками, недоробками (про мову, стиль і т. ін.).;

// Позбавлений ніжності, милозвучності (про слова, звуки і т. ін.); грубий, неприємний.

[Прочанин:] Слова твої шорсткі, а серце добре (Леся Українка);

У хаті загомонів шорсткий чоловічий голос (Іван Ле);

Лобода починає й своїм шорстким басовим сміхом підтримувати гетьмана (Іван Ле);

Жежеря умів, коли треба, шорсткий язик перетворювати на шовковий (В. Речмедін);

// Сповнений шурхоту, шелесту (про звук).

Авто з шорстким вереском зарипіло по прибережному піску (Ю. Смолич);

З шорстким і коротким звуком коло нього упало кілька куль (І. Багмут).

3. Уживається як складник ботанічних назв, термінів.

Основні барви степу утворюють жовтоцвіті види рослин .. Барви місцями посилюють оман – шорсткий, жовтозілля лучне, люцерна (з наук.-попул. літ.).