шорстко

ШО́РСТКО.

Присл. до шорстки́й 1, 2.

Шорстко [колосся] лоскоче обличчя (А. Головко);

Муляр сквапно напився води, шорстко витер рукавом вуси (П. Козланюк);

Шорстко вусик над губою їжачком рудим приник (М. Бажан);

[Неріса:] Антею, я тебе не розумію! Так шорстко ти з Федоном обійшовся, а в чім його вина? (Леся Українка);

– Командувати червоним фронтом призначено Фрунзе, – шорстко проказав далі старий (Ю. Яновський);

Шелестіло воно [листя] так, як шелестить уже в кінці літа – шорстко, з глибоко захованою тривогою (І. Сенченко);

Тут шосе раптом скінчилося і пружна гума коліс шорстко зашелестіла по добре второваній дорозі з дрібчастого, як зерно завбільшки, піску (Ю. Смолич).