1. Словник української мови у 20 томах

шпиця

ШПИ́ЦЯ, і, ж.

1. Те саме, що спи́ця.

Котилися вози з гори, поламали шпиці (з коломийки);

Маховик, ніби спросоння, здригнувся, блимнув шпицями під самим носом комісії і, сердито сопучи, завертівся в обіймах широкого паса (П. Панч).

2. діал. Шпиль (у 1, 2 знач.).

Орел здіймався з кам'яних шпиць, благословляючи їх широким розмахом крил (М. Коцюбинський);

Далека Говерла півприкрилася прозрочистим [прозорчастим] серпанком і задумалася. Шпиці пописалися Ребрами, яскраво відсвічуючи на сонці (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпиця — див. СТРИЖЕНЬ; (скелі) ШПИЛЬ; шпичка. Словник синонімів Караванського
  2. шпиця — шпи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. шпиця — -і, ж. 1》 Те саме, що спиця. 2》 діал. Шпиль (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шпиця — СПИ́ЦЯ (ШПИ́ЦЯ рідше) (для в'язання), ДРО́ТИК, ПРУ́ТИК розм. Словник синонімів української мови
  5. шпиця — Шпи́ця, -ці, -цею; шпи́ці, шпиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шпиця — ШПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що спи́ця. Котилися вози з гори, поламали шпиці (Коломийки, 1969, 84); Маховик, ніби спросоння, здригнувся, блимнув шпицями під самим носом комісії і, сердито сопучи, завертівся в обіймах широкого паса (Панч, II, 1956, 67). Словник української мови в 11 томах
  7. шпиця — Шпиця, -ці ж. 1) Спица. 2) Снарядъ для сниманія коры съ березы. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка