шпиця
ШПИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що спи́ця.
Котилися вози з гори, поламали шпиці (Коломийки, 1969, 84);
Маховик, ніби спросоння, здригнувся, блимнув шпицями під самим носом комісії і, сердито сопучи, завертівся в обіймах широкого паса (Панч, II, 1956, 67).
∆ Не оста́ння (ви́дна і т. ін.) шпи́ця в ко́лесі хто — те саме, що Не оста́ння спи́ця в ко́лесі ( див. оста́нній).
— Моя бригада теж чогось варта, і я не остання шпиця в колесі, Ганю (Зар., На ..світі, 1967, 364);
Піп сапогівський був дуже цікава людина. Казали про нього, ніби він був досить видною шпицею у колесі ієрархічнім (Хотк., Довбуш, 1965, 16).
2. діал. Шпиль (у 1, 2 знач.).
Орел здіймався з кам’яних шпиць, благословляючи їх широким розмахом крил (Коцюб., II, 1955, 318);
Далека Говерла півприкрилася прозрочистим [прозорчастим] серпанком і задумалася. Шпиці пописалися Ребрами, яскраво відсвічуючи на сонці (Хотк., II, 1966, 145).
Значення в інших словниках
- шпиця — див. СТРИЖЕНЬ; (скелі) ШПИЛЬ; шпичка. Словник синонімів Караванського
- шпиця — ШПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що спи́ця. Котилися вози з гори, поламали шпиці (з коломийки); Маховик, ніби спросоння, здригнувся, блимнув шпицями під самим носом комісії і, сердито сопучи, завертівся в обіймах широкого паса (П. Панч). 2. діал. Словник української мови у 20 томах
- шпиця — шпи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шпиця — -і, ж. 1》 Те саме, що спиця. 2》 діал. Шпиль (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпиця — СПИ́ЦЯ (ШПИ́ЦЯ рідше) (для в'язання), ДРО́ТИК, ПРУ́ТИК розм. Словник синонімів української мови
- шпиця — Шпи́ця, -ці, -цею; шпи́ці, шпиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шпиця — Шпиця, -ці ж. 1) Спица. 2) Снарядъ для сниманія коры съ березы. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка